Сопротивлене Бесполезно

День вчерашний

Машина 331, заводится только с "катюши",по бумаге остаток 170, утром не успел дозаправить из-за танцев с массой, чтобы приборы заработали, сделал три круга и влил 82 литра, вечером ещё 52. Работалось нормально только до второго обед жутко хотелось спать.
ваше здоровье

Сразу про три дня

Выходные прошли в хлопотах и монтаже стеллажа с последующим упорядочиванием кладовки, затем просто тупо отдыхал, с удовольствием поужинав в воскресенье запеченной в духовке ягнятиной.
Сегодня более менее нормально отработал на 325й, правда в баке как всегда литров 25 не хватало, как всегда сообщил начальству, впрочем она вроде на пережоге. Завтра ждет меня машина с сюрпризом, она бывает глохнет и никто не знает причину, ну посмотрим что получится:)
Я в танке

Сохраню здесь, а то ни гугл ни яндекс не находят этот текст, только бинг майкрософтовский

К сожалению, это не тот текст который я искал изначально, тот не удалось найти. Впрочем этот тоже годится.


Г Р А Н Д А

Монолог затриманого Марка Загірного,правого крайнього нападника команди «Сокіл»з Лопушни в Бурачковицькому відділку міліціїпісля матчу з місцевим «Вірвусом»

... Бігме, Боже, пане слідчий, я не винен у тійґранді. Воно все якось само вийшло.Зачали ми, як завше, о семій. На футболлюду зібралось – море. Не так, як минулоготижня, коли грали в Рип’яному: там футбологлядалитри кози, цап Місько і баба Василина,яка ту всю громаду пасла. А тут инша справа –ентузіясти навіть на дерева повилазили. То й недивно – голова колгоспу пообіцяв тренеру«Вірвуса» за перемогунад нами виписати ши-

феру на стайню, а всій команді – по три кавалкиканадійськогомила. То гра мала бути затята.

Коли суддя свиснув, бальон полетів у бікворіт «Вірвуса». У брамці динервово скакавЮзик Шопа, люксусовий воротар. Та ви, панеслідчий, маєте його знати. Юзька колгосп купив за бика перемишлянської породи і два кілямила в тарнавської «Звитяги». Люди повідають,що він має такий дриґ, що може перелетітиз місця паркан Личаківського цвинтара.М’яч попав до нашого Тиміша Підлісного.Той як влупить правою– бальон може пукнути.Лиш би в брамку поцілив...Удар! То щосьстрашне – м’яч сухим листом приліпився нижче спини нашого центрального нападника Романа Драгана. Той пластом впав на твердь і лишвухами ворушив. Добре, що не в око встрелили.Не було б з нами Ромця. На поміч скаліченомукинувся місцевий фельшер. Романа за ноги витягли за креси поля. Наш тренер замінив йогона мого ліпшого колєґу, Олька Березяка. Він,правда, трохи не в формі – вчора був на празнику та приїхав в жіночих капцях і з жовтими

очима. Але на полі Олько – гірше звіра.Десь на штирнайцятій хвилині бальонвтрапляє до мене. А я валю просто на ворота«Вірвуса». На мене нагло кидається їх центральний оборонець Орест Шарґут. То є страшний чоловік. Його тато робить мнясником віЛьвові, спродає, ненза, свинячі тельбухи застрашні гроші. Нарід на полі зачав кричати:«Орко, задуси того глиста!» Але я не такийдурний, як виглядаю. Його півтора центнеримене не встрашать. Падаю на мураву і в летікопаю Орка в кістку. Той, як втєтий, летить натрибуни і зносить три ряди. Суддя свище, фельшер вправляє щелепу малому, який хотів помогти Оркові. А той дуже гоноровий, того на

людях не любить.

Гра провадиться далі. Бальон полетів нанашу брамку. Не дай, Боже, буде гол, – думаю.Ви, пане слідчий, не знаєте нашого брамкара.Коли йому забивають, впадає в такі нерви, щоможе скалічити силу народу і підняти на ногивсю область. Позаминулої гри так і було. Колидо нас влетів гол, Стефко-брамкар зняв з рукрукавиці і полетів за суддею. Той втік на трету

бригаду і сховався в гноївці. А Стефко з криком«Всіх поріжу!» кинувся на голову сільради.Поважний товаріщ, голова, мусив видертись нацерковну дзвіницю і вдарити заупокійну. Потімрайонна газета писала, що в Бурачковичахвідродилась чудова народна традиція – виконання на дзвонах світової клясики.А Стефка пов’язали в ту хвилю, коли вінпальцем пробував вибрати око в міліціянта.Я дуже боявся, щоб подібної гранди не булотут, бо Стефка тоді дискваліфікують на три гри,а ми без нього, як без рук.На ту хвилю «Вірвус» притис нас до воріт.Бальон, як зачарований,літав межи нами. Врешті, нападник вірвусівців лупнув зліва в нашубрамку. Стефко блискавкою метнувся на нього,але бальон черкнув об слуп і через дзюру в сітівикотився в баюру.Що тут зачалося! Стадівон заревів: «Слава!». На високій тичці над чайною затріпотіланаша фана, а баптистський хор затягнув своюнову мельодію «Марадона, Марадона!»

А Стефко зовсім звар’ював – то було видкопо його запінених варґах і залитих кров’ю білках. Добре, що тренер був при пам’яти – тримав за руки, а фельшер запихав Стефкові в писок пуделко заспокійливих пігулок. Але то всьоне помогло б, якби не малий Юрчик. Він скоренько спутав слабому ноги шнурком від рябоїкорови, яка мирно робила пляцки за брамкою.З того всього ґвалту бідна скотина чисто втратила розум і рвонула стрийським керунком. Занею плугом тягся здинервований Стефко.Час минав. Треба було зачинати гру. Кинулись за бальоном, але сягнути його не змогли

– болота в баюрі було під пахи. Тоді пригнализі свиноферми ручну помпу. Штири муровиххлопи випомпували воду, перегнавши її на заґумінки. З болота стирчала кабіна втопленогоще перед минулорічною Паскою трактора.З його кабіни і дістали бальон.

Суддя знову свиснув і ми повалили на брамку «Вірвуса». Наш Ромко Драган гнав вперед,аж земля двигтіла. Напереріз йому кинувсяЮзик Шопа. Ромко підскоком поминув його,тоді Юзько вчепився йому в майтечки. Вонитак і лишилися в його руках. А нагий Ромко звитяжновлетів в брамку разом з бальоном. Судяпоказав на центр поля, а ми кинулись обніматиРомка. Той тішився, як дитина, і все кричав:«Хлопці, закрийте мене, бо я голий!». МалаНуська як зобачила голого – нагло зомліла. Запасних трусів Ромко не мав і тренер мусивзбігатидо склепу, щоб купити нові – в зелені когутики. На тому скінчилась перша половина гри.У перерві ми всією командою лапали рябукорову разом зі Стефком. Знайшли їх на висілках, за тридцять штири кілометри від Бурачкович. Корова перейшла колію і чекала на московський потяг, який мав перерізати налигачразом зі Стефком. На щастя, потяг пізнив надобу, бо якийсь ґазда з Чорного Островарозібрав три кілометри колії на паркан.

Коли ми знов стали до гри, сонце вже ховалось за постерунком, пане слідчий. Суддя сказав, що друга половина матчу буде йти тількипівгодини, бо він пізнить на потяг до Бібрки, дейого швагер видає дочку за фризиєра зіЛьвова.Гра знову почалася.На поле лягли потемки. Малий Юрчик при-

ніс дві гасові лямпи і поставив їх над брамками. Але на бойовиську далі було темно. Тоді досудді приступив старий Йосиф, який мав контузію ще за Австрії і бачив вночі, як вдень.А вдень він взагалі не бачив. Діда прив’язали

до коня і наказали йому здіймати ґвалт, колибуде гол. За це йому обіцяли кольоровий телевізор з керуванням на шнурку і штири морґиполя. Нарід знову заревів, що треба гол, Боже,– гол!Через якийсь час здинервований дід Йосиф,якому кляча добре натовкла задок, згадав молодість і зі злости запалив колгоспну стирту.Стало виднося, як вдень. З Мюнхена передали,

що в Бурачковичах патрійоти зачали війну,а з Вашинґтона вилетів до Львова гелікоптерз консервами і теплими шкарпетками. Але митого не знали та провадили гру далі. Головаколгоспу кляв старого Йосифа остатніми словами, бо давно ту стирту обіцяв своєму стрийкові за файний могорич.Заким горіла стирта, я вхопив бальон і зновпігнав на ворота «Вірвуса». Брамка була порожня, бо Юзик Шопа побіг до вітру за гостинец. Я пальнув з правої і бальон зателіпався в сітці!За той час стирта догоріла і стало темно, якв ду... перепрошую пана слідчого, як в вусі.

Нарід на трибунах зворохобився. Гра стала. Почулися крики: «Вони суддю купили за тальонина цукор!»Нарід посунув на поле. Митого не виділи, бо було темно,але чулисмо, як хтось крикнув:«Бий задрипанців з Лопушни!»

Участковий стрельнув. Куля пробила капелюха старогоЙосифа. Той фіцнув ногов і з криком «Занайяснішого цісаря!»погнав шкапину у бікПольщі. Кажуть,що спинили йогочерез три дні завісім кілометрів до Варшави, де він пробуваввідв’язатись від шкапини і йти на Відень.А на полі діялось щось страшне. Парубкипорозпускали паски. От тоді зачалася правдиваґранда. Нас гнали через пасовиско до річкиСтиранки. Ми вивтікли до води. Збоку вчув

страшний крик Ромка Драгана: «Йой, люди, ратуйте, бо я пливати не вмію!» Я злапав Ромка заліве вухо і потігнув до берега.Коли ми вилізли, Ромко

ввалив мене в лицьо, бо вухо внього розтягнулося і падало навочі. Я зомлів і по тому, панеслідчий, ніц не памнятаю.

Тепер, пане слідчий, ви видите, що ядо тої справи не надаюся. І не можу

знати, хто тої ночіспалив сільрадув Лопушні. Може,то зробилоугрупованє «Чорний кульпан», де керує ФедьоЦісар. А може, і нє. Ото і вся ґранда, пане

слідчий.

Сопротивлене Бесполезно

5 и 6 дни зимы

Рабочий процесс, с небольшими мелочами, вчера потерял один круг из-за распиздяйствп АСДУшика, на обеде решил глянуть чего это навигация глючит, так у него все время ещё было, а как дошло до дела так естественно они не успели починить. Ну а сегодня утром были проблемы с воздухом никак до нужного давления не накачивался, поишлось сходить с линии и тоже два круга тю-тю, но работать тоже было нельзя.

свеча

Четвертый день зимы

Тяжелый день, снег и вообще пробки, потерял круг, опоздал на последний, позвонил в навигацию и отпросился пораньше, а то спать вообще бы некогда было бы, влил 90литров хоть пробег на 14 ки меньше снег и пробки сожрали. Спааааать
Сопротивлене Бесполезно

3 день зимы

Прошел нормально, снова 352я, пробки как обычно, плюс снежок. 85 мало надо лить 90, блин похоже про экономию здесь можно забыть, наоборот сплошной пережог. По двусменке конечно тяжеловато пятидневку работать, но пока можно надо часы набирать, а то хз что там дальше будет. Но времени ни на что короме работы пока не остается лег встал и работа в промежутке.

Последний солдат

Второй день зимы

Отработал, машинка более менее 352я, в баке как обычно двадцатки не хватало, но потихоньку наберу, благо вроде есть надежда эту неделю отработать на ней на этом выходе по пятнашке. Погода мерзкая, пока мяса не пожрал, всё время мерз.
балдею

День прошел и слава богу.

В общем день более менее удался, хоть и лег в три утра устав бороться с чертовым железом, то ли я тупой, то ли что-то не так, но подружить по сети стационар и ноут не удалось. Да и фиг с ним. Зато на завтрак был печёный в аэрогриле батат с котлеткой и вкусный чай по стаоаму еврейскому рецепту. Затем разборка хлама на лоджии и теперь там относительный порядок, хотя всё ещё раскладывать и раскладывать. Потом прогулялся немного, покатался изучая маршруты куда заслать могут. Заодно прикупил симпатичную русорочку и штаны. Ну и куда же без Мираторга, там как раз попались мачете стейки:), не устоял. Правда на ужин была вульгарная гречка с сардельками, просто потому, что уже была и надо было посудомойку загрузить работой:). В общем обживаюсь на новом месте потихоньку.
  • Current Mood
    creative
ёжик

Финита ля комедиа:):)

Долгий, долгий квест с переселением из Москвы в Зеленоград можно сказать завершен, осталось барахло распихать по шкафам и вообще, а так то можно уже готовится праздновать новоселье. Хотя и скорее всего будет это после Нового года, хотя возможны варианты. Пока я вроде работаю как обычный человек по пятидневке, так что надо будет этим пользоваться:), так что мои милые френды велком в гости, только пишите заранее:)